Забруднення ландшафтів міста Дніпродзержинськ

         Територія міста розташована по обидві боки р. Дніпро, нижче Дніпродзержинського водосховища. Правий берег, висотою 80 – 120 м, крутий, густо порізаний ярами і балками. Схили балок досить пологі, задерновані, подекуди вкриті лісом.

         Лівий берег – висотою 40 – 50 м над рівнем моря, пологий, зі спокійним рельєфом, грунт піщаний та супіщаний. Правобережна частина міста знаходиться на заплаві та надзаплавних терасах р. Дніпро, а також на лісовій рівнині та її схилах до Дніпра. Заплава має відносно рівну поверхню, ширина -500 м.

         Природні ландшафти Дніпродзержинська внаслідок інтенсивної господарської діяльності трансформовані у антропогенно-техногенні. Виникнення несприятливих природних процесів, для яких характерні зсуви, підтоплення та ін., пов’язано з гідрологічними умовами і екзогенними процесами у на території міста антропогенно-техногенних ландшафтах.

         Для міста проблема утворення, збору, розміщення, складування, переробки та утилізації відходів виробництва є найактуальнішою (рисунок 2.4). Технології, що застосовуються на підприємствах, не вирішують проблеми комплексного і раціонального використання сировини та матеріалів, у зв’язку з цим утворюється значна кількість промислових відходів, накопичення яких становить реальну загрозу для здоров’я людини та навколишнього середовища.

         На території накопичено більше 75 млн. тонн промислових відходів. Вони десятиріччями складувалися в основному безпосередньо поблизу ріки Дніпро, посилюючи небезпеку її забруднення. Ці відходи розташовані в основному на території підприємств, в накопичувачах, відвалах і представлені шлаками та шлаками металургійного виробництва, відходами виробництва міндобрив, кам’яновугільними фусами, шлаками каналізації, горілими землями, ломом вогнетривких матеріалів та відходами збагачення урану. Більшість відходів містять токсичні речовини різних класів небезпеки.

         Найбільші обсяги утворення відходів припадають на великі підприємства. Щороку в місті утворюється більше 3 млн. тонн промислових відходів, з яких майже 100 тис. тонн є токсичними.

         Протягом останнього десятиріччя продовжує відбиватися прогресуюче накопичення відходів як промисловому, так і побутовому секторах. Розрив між накопиченням відходів і заходами на запобігання їх утворенню, розширенню утилізації, знешкодження та видалення, загрожує не тільки поглибленням екологічної кризи, а й загостренням соціально-економічної ситуації в цілому.

         Одним із пріоритетних напрямків мінімізації накопичення промислових відходів є повернення їх у виробництво з метою вилучення цінних компонентів і використання їх як вторинних ресурсів. Але поки ще промислові підприємства недостатньо просунулись у вирішенні цієї проблеми.

         Складним залишається питання складування та утилізації твердих побутових відходів. Термін експлуатації міського звалища (площа 3,6 га) вже вироблена. Існуюче звалище не відповідає елементарним екологічним вимогам, постійно здійснюється забруднення атмосферного повітря через його спалення. Ділянка звалища належить до верхів’я балки «Суха Сура», при цьому дно балки є заповненим відкладеннями та водами шламонакопичувача ТЕЦ Баглійського коксохімічного заводу до рівнів 137,4 – 137,8 м. крім того, відстійники ТЕЦ БКХЗ є постійно заповнені водою.

Рисунок  2.4 – Звалища та відстійники, що розташовані в м. Дніпродзержинськ.

         На основі цього можна стверджувати: основним аспектом шкідливого впливу звалища на навколишнє середовище є гідро геохімічний. Враховуючи переповнення звалища (достовірні обсяги накопичених відходів встановити дуже важко), складування відходів відбувається у поруч розташований ставок, що категорично заборонено санітарними нормами.

         Самозаймання відходів на звалищі створює активне забруднення атмосферного середовища прилеглих територій (у тому числі близько розташованих до житлових масивів) продуктами займання (в залежності від напрямку вітру). Міське звалище також характеризується відсутністю інженерного благоустрою (рисунок 2.5) (огородження, санітарно-захисні смуги, водо забезпечення та ін.), проблематика гризунів перетворює його в одне з потужних потенційних джерел виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб.

Рисунок 2.5 – Звалище твердих побутових відходів.

         Відмінністю міста Дніпродзержинськ від інших потужних промислових центрів України є наявність потенційно небезпечних 9 хвостосховищ, у яких накопичено близько 42 млн. тонн радіоактивних відходів загальною активністю 3,1·10 ¹⁵ Бк (табл. 2.9).

         Загальна площа становить близько 2,43 млн. м². Потужність експозиційної дози не поверхні грунту цих об’єктів в межах від 30 до 35000 мкР/год. У межах міста розташовано 5 хвостосховищ, у яких накопичено 13 млн. тонн радіоактивних відходів, тобто на одного мешканця міста припадає 53 тонни радіоактивних відходів.

         Таблиця 2.9 – загальні відомості про хвостосховища (рис.2.6)

Рисунок 2.6 – Розташування хвостосховищ.

         Хвостосховища не мають надійної поверхневої ізоляції та гідроізоляції, що створює реальну загрозу радіоактивного забруднення атмосфери, території міста і підземних вод.

         Частина хвостосховиж знаходиться безпосередньо близько від річки Дніпро. Відходи складувались у прилеглі глиняні кар’єри і яри, розташовані на схилі долини та у заплаві р. Дніпро, дно і борти яких не були спеціально підготовленні.

         Розташування хвостосховищ (рис. 2.6) «Західне», «Південно-східне», «Центральний Яр» на схилі долини р. Дніпро при водо насиченні, за рахунок підтоплення грунтовими водами, може призвести до їх сповзання по схилу і створення надзвичайної ситуації для користувачів водами Дніпра.

         Хвостосховища, що утворилися внаслідок уранового виробництва на колишньому ВО «Придніпровський хімічний завод» (42 млн. тонн радіоактивних відходів), залишаються джерелом забруднення довкілля і разом з виробничими приміщеннями – джерелом опромінення працівників і населення міста у територію з найнебезпечнішими екологічними умовами проживання.